Чому ми не заходимо в глухий кут, гуляючи містом, або, принаймні, це трапляється дуже рідко, а лише тоді, коли думаємо? Завдяки нашому сприйняттю (наприклад, бачивши відповідні знаки та оцінюючи відстані), ми можемо передбачити, що перед нами є перешкода – нам зовсім не потрібно її перевіряти, виходячи в кінець вулиці . У потрібний момент ми можемо перейти на правильний шлях, не витрачаючи час на повернення назад.
– Ми використали саме цю поведінку, щоб розробити алгоритм планування шляху, який дозволяє мобільним роботам уникати тупики, – пояснює д-р хаб. Томаш Дзечевський, проф. УМК з Інституту технічних наук Університету Миколи Коперника.
До команди, яка взялася за розробку алгоритму, увійшли, крім проф. Томаш Шилдевський – маг. Рафал Щепанський та інж. Артур Берейт з Інституту технічних наук (установа, що входить до складу факультету фізики, астрономії та прикладної інформатики Університету Миколая Коперника). Вони отримали грант за свої дослідження в конкурсі INCOOP в рамках Ініціативи передового досвіду – Дослідницький університет. Результати були опубліковані в престижному журналі “Energies” у статті “Ефективний алгоритм планування локального шляху з використанням штучного потенціального поля, що підтримується доповненою реальністю”.
– У наш час мобільні роботи все частіше використовуються на складах і виробничих цехах. Незважаючи на спеціальні маршрути, майстер-алгоритми, що координують роботу багатьох роботів в одному залі, може статися так, що шлях робота буде заблоковано. Основна їхня проблема в тому, що вони часто потрапляють у т. зв тупики, – каже проф. Шильдевського. – І зрештою, для безпеки виробничого циклу необхідний прохід без зіткнень.
Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є реалізація алгоритмів локального планування шляху, що полегшує уникнення різного роду перешкоди. Завдяки їм є можливість автономно розблокувати робота і продовжити маршрут.